Відьма, no comments

[lassary]

Все було наче гаразд

І на душі було як на березі моря в штиль

Спокійно, тихо...

Але раптом мене всю пройняв холод

якийсь незнайомий, наче чужий.

Перед очима з'явився образ старої жінки

одягнутої в чорне пляття з білим комірцем.

Її сиве волосся було зібране в химерну зачіску

Її вуста - гнійна рана

Очі - прірва

Шкіра сіра, нежива

Я відчула дотик її загубленої душі

Нещасна... Скільки ненависті, зла потрібно сконцентрувати,

щоб ось так загубити себе.

Свідомо віддати себе на вічні тортури

Вона не знає милосерді прощення,

тепла любові, радості життя.

Її очі вже давно вкрилися чорним туманом

крізь який неможливо побачити жодного спалаху життя,

Лише сірий камяний холод...

Вічна самотність...